Конкурс "Відкрий для себе Одещину"
НОВОБОРИСІВКА - село величне
Там, де крокують поряд два шляхи -
Автомобільний шлях і залізничний,
Стоїть село вже майже два віки.
Комусь - просте, а багатьом - величне.
Дві назви має це шатро людське:
Одна - від Бога, іншу дали люди.
"Веселе місце,- кажуть, - тут таке,
Та й про Бориса людям пам‘ять буде".
Новоборисівка й Веселий Кут –
Ці назви поруч йдуть десятки років.
Сплелися рейок сталь й колосся жмут,
Світ семафорів і дзвінки уроків.
Тут велет-елеватор, як титан,
Тримає на плечах небес запону.
Сказать по правді, він вже ветеран,
Бо й у війну тримав тут оборону…
Він вистояв, а люди полягли...
Могила братська береже їх спокій…
Солдата в бронзу люди одягли,
За те, що виконав обов’язок високий.
А там ,поглянь, вже дітвора біжить,
Спішить в садок, в затишний «Теремочок».
Батьки-бо знають: є кому лишить
Своїх малесеньких синів і дочок.
А далі – школа, наша альма –матер,
Що випустила безліч поколінь,
Дала всім крила, щоб могли літати,
Занурила у знань морську глибінь.
Новоборисівка - співочий, творчий край,
У кожного з людей - своя родзинка.
Талантів тут збираємо врожай -
Чи то дорослий, чи іще дитинка.
Одні із дерева шедеври виробляють,
Такі , що годі погляд відірвать.
Ті бісером картини вишивають -
Воістину, таланту не продать.
А як майстерно роблять витинанки,
Як вправно вміють шити чи плести!
Позаздрили б, напевно, і панянки.
Таку культуру треба в світ нести.
А вулиці – мов вишеньки в цвіту,
Є і прості чи скромні , наче вчитель.
Та не судіть за скромність й простоту,
Бо вулиці – смаків людських обитель.
А круг села – лани, степи, поля,
Святі хліба хвилюють буйним зелом…
Коханий краю, батьківська земля,
До тебе серце шлях завжди простелить!
Тут рідне все, що в пам’яті зрина –
Від стукоту коліс до пилу вулиць,
Бо батьківщина в кожного одна,
Як діти, ми до неї пригорнулись.
Хай видасться комусь це прозаїчним,
Згадайте все ж село на видноколі:
Автомобільний шлях і залізничний,
І той каштан, що під вікном у школі.
Тетяна Шаповалова, село Новоборисівка
