Гендерна політика
Гендерна політика є системою волевиявлення двох статей - жінок і чоловіків у громадянському суспільстві як рівних у правах і можливостях, що законодавчо закріплені й реально забезпеченні в усвідомленні політико-правових принципів, у діях, розбудові громадських і державних структур з урахуванням гендерних інтересів і потреб.
В різних країнах існують різні підходи до гендерної рівності, які мають вплив на законодавчу базу.
Що таке ґендер? Часто коли говорять про ґендер, насамперед, мають на увазі очікування суспільства по відношенню до чоловіків та жінок, які соціальні ролі вони мають виконувати. Ґендер – це не лише про відмінність за біологічними ознаками між чоловіками та жінками. Ґендерна теорія передбачає зміну соціальної реальності, яка відображає потреби сучасного сьогодення та має мету – забезпечення гендерної рівності.
Протягом останніх десятиліть в українському суспільстві відбуваються суттєві зміни у осмисленні та легітимації гендерних відносин, постійно робляться кроки по запровадженню інституційного механізму забезпечення гендерної рівності. Успішне впровадження і регулювання гендерних відносин у суспільстві передбачає утвердження цінності гендерної рівності як у суспільстві загалом, так і різних його інституціях зокрема. Це, насамперед, недопущення гендерної дискримінації, забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень (у першу чергу, у сфері політики та загалом на ринку праці), забезпечення рівних можливостей для жінок і чоловіків щодо поєднання професійних і сімейних обов’язків, унеможливлення проявів гендерного насильства тощо.
Загальні принципи права, одним з яких є принцип рівності, являють собою основні цінності, фундаментальні положення, стандарти в забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, тому кожна розвинена держава намагається закріпити їх у положеннях своєї конституції. Відповідні принципи закріплені і в Конституції України. Зокрема, в її положеннях втілено визнаний міжнародним співтовариством принцип рівності прав і свобод жінки та чоловіка.
Рівні права й можливості обох статей є одним із основних принципів демократії та поваги до людини. Важливою складовою становлення демократії є ґендерна складова, яка забезпечує реалізацію конституційних прав і свобод людини без дискримінації за ознакою статі.
Становлення справжньої демократії в усіх напрямах може відбуватися тільки в такому суспільстві, де реальним є принцип рівної й рівноцінної громадянської гідності жінок і чоловіків, забезпечення рівних можливостей кожному із його членів. Принцип ґендерної рівності закріплений в Конституції України.
Стаття 3 Конституції закріплює рiвнiсть чоловiкiв та жінок в усіх сферах життя. Окрім даної норми гендерної рiвностi торкаються ст. 21, 24, 51. Частина третя ст. 24 Конституції України безпосередньо присвячена подоланню дискримiнацiї стосовно жінок в Україні та наголошує на тому, що рiвнiсть прав жінок i чоловiкiв забезпечується наданням жінкам рівних із чоловіками можливостей у громадсько-полiтичнiй та культурній дiяльностi, у здобутті освіти та професiйнiй пiдготовцi, у праці та винагороді за неї i так далi.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок» ґендерна рівність трактується як рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Її основні компоненти:
– рівні права жінок і чоловіків – відсутність обмежень чи привілеїв за ознакою статі;
– рівні можливості жінок і чоловіків – рівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків.
Міжнародна спільнота постійно здійснює моніторинг стану справ із забезпеченням рівних прав і можливостей. Питання ґендерної рівності включено до низки провідних міжнародних звітів, що свідчить про важливість цінності ґендерної рівності. Так, станом на 2020 рік Україна посідає 60 місце з 160 країн за Індексом із гендерної рівності (Gender Inequality Index).
У міжнародному звіті Рівня свободи у світі (Freedom in the World) за 2020 рік зазначено, що Україна, будучи «частково вільною» країною, стикається з такими проблемами: «Домашнє насильство широко розповсюджене, і реакції поліції на небагатьох жертв, які повідомляють про такі зловживання, є неадекватними. Торгівля жінками всередині країни та за кордоном з метою проституції триває. Жінки – ВПО особливо вразливі до експлуатації для секс-торгівлі та примусової праці».
Україна зобов’язалась до виконання ключових міжнародних зобов’язань щодо забезпечення ґендерної рівності. Обравши європейський вектор розвитку, наша держава ратифікувала ряд міжнародних документів, одним із яких було розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН № 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року. Резолюція ООН 1325 присвячена саме тим державам, де тривають збройні конфлікти, тому даний документ актуальний для України.
